* * *

Хитка життя свіча... Вона заледве тліла
У лиховіснім тридцять третім. Це тоді
Держава сталінська душила Україну,
Вмирали з голоду старі і молоді.

Я бачу крізь роки: холодними руками
В останнє мати пригортає немовля.
Дитя опухле квилить над батьками,
Чекає смерті, що від болю визволя.

Тих стражденних облич не забути ніколи.
Їхні долі скотились з небес в небуття.
Скільки б літ не пройшло, але Голодомору
Хай не буде ні давності, ні забуття.

У альбомі сімейнім – пожовкла світлина.
Я вдивляюсь в обличчя, яких вже нема –
Трьох дітей в тридцять третім не стало в родині, -
Ще три зірочки згасли у Книзі Життя...

З неба падали зорі одна за одною.
Ясні зорі котились, мов сльози, з небес.
Україну мою сам на сам із бідою
На Голгофу звели. Та народ наш воскрес.

Лишко Маргарита, 2007 рік